Останнє взяття Києва: операція польської і української армій проти більшовиків

Остання спроба створення української державності в роки Громадянської війни

5 травня 1920 року в результаті спільної польсько-української операції Київ був звільнений від більшовиків. Місто взяли майже без бою, «червоні» були явно не готові до такого стрімкого наступу, виявилися деморалізовані і розбіглися хто куди. Правда, утримати Київ Симону Петлюрі та Юзефу Пілсудському не вдалося. Вже 5 червня 1-ша Кінна армія прорвала фронт і змусила союзників відступити, а 12 червня більшовики повернули собі місто.

Проте, події травня 1920 року залишаються вкрай знаковими для української історії. І мають власні передумови, про які ми сьогодні і поговоримо.

Петлюра і поляки

Петлюра та польський генерал

Відносини Голови Директорії УНР Симона Петлюри та Начальника держави Польської Юзефа Пілсудського були не те щоб дружніми, а скоріше носили характер вимушеної співпраці. При цьому заради польської допомоги Петлюра пожертвував іншим, куди важливішим союзом.

22 січня 1919 року Директорія УНР підписала «Акт злуки» з Західно-Українською Народною Республікою, і об'єднана армія тепер уже однієї країни пішла в похід на Київ. З півдня на столицю наступали війська Добровольчої армії «білого» генерала Антона Денікіна. Само собою, більшовики не могли стримати натиск відразу двох армій, і Київ був узятий.

Але відразу після цього виникло резонне питання: а хто саме взяв місто? Ситуація склалася патова. Більшовиків прогнали, але інтереси «білих» і Петлюри були прямо протилежні. Російські офіцери мріяли зробити Київ плацдармом для відновлення «єдиної і неподільної Росії», що в плани українців ніяк не входило.

Розкол

Акт злуки

Але найсумніше почалося потім. Виявилося, що інтереси відрізняються не тільки у армії УНР і «білих», але і в самій армії УНР. Західна Україна ніколи не була частиною Російської імперії, тому представники ЗУНР у військовій співпраці з Добровольчою армією не бачили нічого поганого. Але Директорія, яка воювала проти «білих» генералів вже третій рік ні про який союз з ними навіть і не думала.

Зате Петлюра почав переговори з Польщею, яка претендувала на Галичину, чого вже не могли допустити в ЗУНР. У якийсь момент між двома українськими арміями стався розкол, який в історіографії залишиться під назвою «Київська катастрофа».

В результаті 6 листопада 1919 року було підписано договор про перемир'я і військовий союз між Галицькою і Добровольчою арміями. Потім, до речі, керівництво ЗУНР засудить такий крок і представить всіх, хто договір підписував, суду, але буде вже пізно.

Петлюрі ж це розв'язало руки для переговорів з поляками, і вже 21 квітня 1920 року був підписаний договір про спільну війну з «совітами» і почався похід на Київ.

Наслідки походу

Танки поляків під Даугавпілсом

Як вже було сказано вище, довго утримувати Київ не представилося можливим. Незважаючи на вимушений відступ на захід, польсько-українським військам вдалося закріпитися і не дати більшовикам взяти Львів.

Продовжувалася війна. Але в історію вона увійде вже як радянсько-польська, адже українські війська грали в ній все меншу і меншу роль. Галицька армія ще трохи повоювала з поляками, але безуспішно. Згідно з угодою, підписаною Петлюрою, Галичина переходила Польщі, так що навіть Ліга Націй в результаті визнала правомірність польських претензій.

Директорія УНР припинила своє існування, так як для неї не залишилося навіть території. Велика частина України вже була під владою більшовиків, а частину, що залишилася окупували Польща, Румунія і Чехословаччина.

18 березня 1921 року було підписано Ризький мирний договір між Польщею і більшовиками. Поставивши підпис під цим договором Пілсудський де-факто визнав існування Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Петлюра намагався чинити опір. Восени 1921 він запланував глибокий рейд углиб українських земель зі Львова з метою знову взяти Київ. Польща і Франція в разі успіху обіцяли свою підтримку. Але останні загони Української Народної Республіки були розбиті в Житомирській області, так і не дійшовши до Києва.

Київ в Громадянську війну

Польські віська в Києві 

За наявними свідченнями багато городян досить нейтрально сприйняли як взяття Києва поляками і українцями 5 травня 1920 року, так і повернення більшовиків. Позначилася втома. Адже за весь час хаосу і війни з 1917 року столиця переходила з рук в руки шістнадцять разів.

Кияни до того моменту давно звикли до того, що в смутні часи будь-яка влада - тимчасова, а скоріше навіть короткочасна.

Джерело: znaj.ua