І головне, це так невчасно: "На збройовому базарі Путіна серйозний спад продажів".

Друге за обсягом джерело валютних надходженнь стрімко міліє. "Побєдоносіє" видихається, новітні зразки озброєнь РФ у бойових умовах не підтверджують обіцянки реклами.

Путін і Шойгу. Ілюстрація:lenta.ru

Російський президент Путін дуже пишається діями своєї армії в Сирії. І це стало центральною частиною реклами російської зброї як товару. Про це пише видання Bloomberg, передають Патріоти України, і продовжує:

“Зрозуміло, не можна упускати цю можливість для того, щоб зміцнити наші позиції на світовому ринку озброєнь”, – сказав президент РФ на зустрічі з російськими оборонними компаніями на цьому тижні.

Він додав, що у світі з’явилося безпрецедентне бажання купувати російське озброєння “завдяки ефективному застосуванню російської зброї в реальних бойових умовах, у тому числі в антитерористичній операції в Сирії”.

Але, хоча Путін виголошує горді промови, неважко почути в них нотки відчаю. Причина в тому, що після кількох років феноменального зростання експорт зброї російського виробництва опинився в стагнації. І це сталося зовсім невчасно, коли ціни на нафту руйнують економіку країни, коли масована військова розбудова значною мірою й залежить від цих продажів нафти за кордон.

Експорт зброї важко виміряти. За оцінками Сергія Денисенцева, одного з провідних експертів з даного питання, з 2005 по 2013 рік світові продажі Росії майже потроїлися, але після цього майже кожен рік або падали, або залишалися на колишньому рівні. На нещодавньому форумі в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні Денисенцев назвав деякі причини труднощів Кремля.

По-перше, змінився обсяг закупок Індії та Китаю. Вони традиційно купували майже половину російської зброї, що йде на експорт, але у такої торгівлі був і інший ефект: Китай – майстер присвоювати досвід інших, адаптував російські технології для будівництва власних літаків і кораблів. “Тут в деякому сенсі учень перевершив свого вчителя”, сказав Денисенцев.

Індія, найбільший в світі покупець, також стала виробляти більше власного обладнання. Її перший авіаносець “Вікрамадітья” був побудований у 1980-х роках в Радянському Союзі, його Індія придбала після глибокої модернізації в 2004му. Її другий авіаносець “Вікрант” став першим судном подібного класу побудованим всередині країни. Спроби реалізувати договір між Росією та Індією про виробництво винищувачів п’ятого покоління тягнуться вже сім років через складнощі узгодження умов угоди. Індія, між тим, все більше послаблює свою залежність від США. У цьому місяці вона уклала угоду про поставку різної зброї на 2 мільярди доларів з Ізраїлем.

По-друге, В’єтнам – інший великий ринок збуту – з минулого року відкритий для американської оборонної промисловості: президент Обама зняв заборону на продаж в цю країну.

Тим часом, низькі ціни на нафту побічно шкодять Росії не менше, ніж напряму. Пара великих клієнтів, такі як Алжир і Нігерія підписали контракти на купівлю кількох літаків, але навряд чи стануть тринькати гроші, зважаючи на те, що їх власні доходи від продажу нафти впали. Азербайджан – топ-клієнт – скоротив імпорт зброї на 36 %. Іран, навіть звільнившись від багатьох західних санкцій після договору з ядерного моніторингу, переживає спад в економіці. Залишається ще Сирія, але вона з клієнта перетворилася в об’єкт благодійності … або в кращому випадку, на полігон.

Контрольована державою російська преса стверджує, що існує зацікавленість у купівлі винищувачів з боку декількох південноамериканських країн, але доказів, що це щось більше, ніж пропаганда, немає. Витрати в цьому регіоні впали до найнижчого рівня з 2007 року. Важко повірити, що Венесуела, де громадяни місяцями не можуть забезпечити себе базовими продуктами, такими як молоко і яйця, витратить гроші на покупку винищувачів Су-30 вартістю по $37 млн.

Фінальна проблема, зазначає Маркус Вейсгербер, оглядач журналу Defense One, полягає в тому, що Росія намагається штампувати низькоякісну продукцію в столітті високотехнологічної зброї. Не змінюючи своєї традиції, Москва залишила топ-сегмент ринку для США та інших західних виробників, зосередившись на тому, що Денисенцев назвав “дешево і смертельно” – на зброї цінового діапазону для покупців з країн, що розвиваються.

Але старі клієнти, такі як Китай та Індія стають багатшими, і Росія змушена підвищувати клас. Однак у сфері розробки нового покоління літаків і систем протиракетної оборони Москва не має конкурентних переваг. Чудова репутація американських компаній робить все більш безглуздішим рішення купувати російську зброю.

Після десятилітньої військової експансії, спрямованої на те, щоб закріпити за собою становище світової наддержави, у цьому році Росія урізає оборонний бюджет відразу на 25%. (За іншими оцінками, на 10%, але все ж таки це докорінна зміна.) У Путіна є причини хвалитися тим, як його армія показує себе в Сирії, але це мало що допоможе його доходам.

Джерело: patrioty.org.ua