Червоно-чорний прапор, Бандера та Шухевич. Чому їх не повинно бути в списку заборонених символів ФАРЕ

"Футбол 24" звернувся до історика за коментарем щодо доцільності включення деяких українських символів у посібник ФАРЕ.

"…Український націоналістичний рух не має нічого спільного з нацизмом, фашизмом або націонал-соціалізмом. Ім'я "український націоналіст" є співзвучним з "український патріот", який є готовий боротися за свободу свого народу, жертвувати для свого народу все, що він посідає, навіть життя..."

Степан Бандера

У кожного народу своя історія, боротьба і герої. Тому активну незгоду викликає покарання України від ФІФА за червоно-чорний прапор та внесення його ж та портретів Степана Бандери та Романа Шухевича до посібника ФАРЕ "Дискримінаційні знаки і символи в європейському футболі".

Червоно-чорний прапор

Використання червоно-чорного стягу не є українським винаходом. Такі прапори масово використовувались наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. як символ протестного руху в Європі, Латинській Америці та Африці. Червоно-чорним був прапор анархізму. Під такими ж стягами пройшла і революція в Іспанії в 1936 році.

Проте, червоний та чорний кольори здавна були притаманні українцям. Запорізьке козацтво мало сотенні, курінні та загальний прапори. На картині "Запорожці пишуть листа…" Ілля Рєпін, якого консультував відомий дослідник українського козацтва Дмитро Яворницький, зобразив два прапори – жовто-синій та червоно-чорний.

Певного ідеологічного значення ці кольори набули завдяки Українським Січовим Стрільцям під час Першої світової війни, адже стрільці вишивали свій одяг у цій кольоровій гамі. Пізніше, червоно-чорний прапор став популярним у "Пласті", коли польська влада в Галичині забороняла використання українцями національного синьо-жовтого стягу. Тоді футболісти спортивного товариства "Україна", найсильнішої української футбольної команди Галичини 20-30-х р. ХХ ст., мали червоно-чорну форму та емблему.

Прапор одного з куренів "Пласту"

У 1920-1930-х роках Організація Українських Націоналістів (ОУН) та її попередниця, Українська Військова Організація (УВО), використовували в діяльності національний синьо-жовтий прапор. 1941 року ОУН (Революційна) запровадила червоно-чорний організаційний прапор та емблему. З того часу поряд із національним, ОУН (Б) активно використовувала червоно-чорний прапор. Із бандерівських директив:

Прапор українського народу є синьо-жовтого кольору… Прапор української національно-визвольної революції є червоно-чорний. Червоний колір… це символ гарячої червоної української крови, а чорний колір – символ землі нашого народу.

Важливо – української крові, а не крові ворогів. В такому контексті червоно-чорний прапор жодним чином не можна вважати дискримінаційним чи екстремістським, а тим паче забороняти у сучасному суспільстві його використання.

У наш час червоно-чорна символіка закріплена Міністерством юстиції за кількома політичними партіями та громадськими організаціями в Україні. Після агресії Росії на Донбасі саме під національним та червоно-чорним прапорами бійці добровольчих батальйонів та Збройних сил України зупинили ворога.

Тож, червоно-чорний прапор історично для України є прапором національно-визвольної боротьби української нації за незалежність.

ОУН

Організація українських націоналістів стала організатором опору польському, німецькому та радянському окупаційним режимам, створення Української Повстанської Армії (УПА) та Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 р. Від її творення 1929 р. і до бою останньої бандерівської криївки 14 квітня 1960 р. сотні тисяч українців пройшли через підпільну мережу ОУН і підрозділи УПА.

ОУН не засуджена Нюрнберзьким трибуналом. Його матеріали містять лише згадки про антигітлерівські дії: "рух Бандери готує антинімецьке повстання на окупованих територіях…","організація Бандери зайняла явно ворожу позицію по відношенню до Німеччини і робить кроки аж до збройної боротьби задля відновлення незалежності України…". Саме звинувачення ОУН-УПА в колабораціонізмі є нічим іншим, як спробою перегляду результатів Нюрнберзького процесу.

ОУН вела спротив і радянській карально-репресивній системі. За радянською статистикою у 1944-1956 рр. внаслідок каральних дій органів і військ НКВС-МВС загинуло понад 150 тисяч членів ОУН та УПА, заарештовано – понад 100 тисяч. Крім того, із Західної України було насильно депортовано до 1 мільйона членів сімей вояків ОУН-УПА та симпатиків визвольного руху.

Україно-польське питання

Третім фронтом була боротьба проти польської окупації, а пізніше Армії Крайової. Протистояння двох національно-визвольних рухів у 1939-1945 рр. на територіях спільного проживання українців та поляків переросло в кривавий конфлікт, зокрема, на Волині у 1943 р. У липні 2016-го польський сейм ухвалив постанову про "геноцид, вчинений українськими націоналістами проти мешканців ІІ Речі Посполитої" на Волині в часи Другої світової війни.

Та головне залишати дискусію у історичній площині. Волинську трагедію слід розглядати в контексті україно-польських взаємин попередньої доби. А це політика "зміцнення польськості", полонізація, культурне гноблення українців тієї ж самої Речі Посполитої ІІ, що українців трактувала як громадян другого сорту. Звідси поліцейські репресії, судові розправи, концтабори, а у Волинських подіях поряд із польськими втратами і десятки тисяч українських життів, загублених польською поліцією та вояками Армії Крайової.

21.06.2016 на матчі Україна – Польща на Євро на українській трибуні був портрет Бандери на червоно-чорному прапорі, проте тоді жодних покарань не було

Територія України стала ареною найжорстокіших битв Другої світової війни. Однак, з чотирьох потужних збройних сил, що змагалися – військ Третього рейху, Червоної Армії, польської Армії Крайової та ОУН-УПА – лише остання воювала на своїй українській землі за свою національну українську державу.

Бандера і Шухевич

Провідником революційного крила ОУН (ОУН Революційної або ОУН Бандерівської) бувСтепан Бандера. Організація, керована ним, з початком Другої світової війни формувала військові підрозділи, проголосила Акт відновлення Української Держави, перейшла до підпільної боротьби з німецькою владою, а згодом стала кістяком УПА. Мережа ОУН(Б) і формування УПА роками вели успішну боротьбу на трьох фронтах (антинімецькому, антирадянському, антипольському), опираючись лише на власні сили і ресурси. Сам Бандера майже 3 роки провів у нацистському концтаборі.

Портрети Бандери та Шухевича на трибунах львівських "Карпат"

Саме головнокомандувачем народної армії без держави УПА в найскладніший період – роки війни і післявоєнного протистояння радянській системі – був Роман Шухевич. З початків створення УПА розбудовував її як армію майбутньої української держави і загинув, як справжній вояк – в нерівному бою.

Змістом їх життя була боротьба за українську державу, на здобуття якої вони вели мільйони, навіть своєю смертю надихнувши наступні покоління українців.