Наодинці з загиблим другом: Мережу потрясла світлина ветерана АТО

Біля могили загиблого бійця залишився лежати живий. Увімкнутий плеєр, в вухах – навушники. Рюкзак під голову. Нема сили піти. Тут його друг. Найближча в світі людина

Фото поділились учасники спільноти Патріоти України - єднаймося в соціальній мережі Facebook, передають Патріоти України.

"Героя поховали, поклали вінки. Насилу відірвали від могили вбиту горем дружину і маму. Увезли. Біля могили загиблого бійця залишився лежати живий. Увімкнутий плеєр, в вухах – навушники. Рюкзак під голову. Нема сили піти. Тут його друг. Найближча в світі людина.

Вони разом воювали. Мріяли, як закінчиться війна і що далі будуть робити. А тепер один друг в землі, інший – на землі.

12 вересня минулого року в Любашцівці на Одещині ховали "Боцмана" – військовслужбовця батальону "Донбас-Україна" Вадима Матросова, який 8 вересня в районі Мар'їнки загинув внаслідок вибуху міни.

Він був розвідником, за спогадами друзів, сміливо "гуляв" у тил ворога і тролив сепарів. То їм український прапор повісить, то гімн України увімкне. Безстрашний, щирий, скромний.

Вадима призвали на фронт у ході шостої хвилі мобілізації, пізніше Матросов перейшов на службу за контрактом

В "Боцмана" залишилася дружина, двійко трирічних дочок-близнючок, мама.

Йому було 27 років.

Автор світлини "Наодинці з другом" - Анастасія Іванова, вона працює прес-секретарем Любашівської райдержадміністрації. Каже – фото вдалося зробити випадково. Через кілька годин після похорону "Боцмана" вони із головою РДА Тетяною Скапровською поїхали покласти на могилку ще один вінок.

Приїхали і застигли на місці – на безлюдному цвинтарі, біля свіжої могили, спав хлопець.

"Від побаченого затремтіли не тільки руки і ноги, а й кожна клітиночка мозку. Мороз по шкірі... Вперше в житті було неймовірно важко фотографувати: паморочилося в голові, відчуття клубка в горлі не давало дихати, а через сльози все розпливалось перед очима", - згадує Анастасія.

Вона зробила кілька кадрів на планшет. З Тетяною вони поклали вінок. Запропонували хлопцю підвезти його куди-небудь. Почекали, доки він опанував себе і міг їхати і відвезли додому до родини "Боцмана".

Познайомитися не встигли - не хотілося розпитувати людину в такому стані. Історію цього хлопця Анастасія дізналася згодом від вдови Вадима Матросова. Він родом з Донецька, на цій війні втратив батьків, родину і залишився сам-один. Із Вадимом вони 120 днів прожили в одному бліндажі, встигли здружитися.

"Коли побачила цього хлопця, в голові запульсувала думка: "Чи я маю такого друга? Чи можу я бути комусь таким другом?" – розповідає Анастасія.

Світлина стала відомою завдяки її начальниці – Тетяна Скапровська виклала її на "Фейсбуці", там фото помітили одеські волонтери, а потім Насті подзвонили з газети "День" і запропонували взяти участь в фотоконкурсі.

Зрештою, світлина Анастасії Іванової взяла приз глядацьких симпатій на XVIII Міжнародному фотоконкурсі "Дня".

Джерело: ustymenkooleh.patrioty.org.ua