Я вернусь матусю, ти стрічай

Й не вини його, що не зберіг, він мені в Дебальцевому руки...

Я повернусь

Я верну до тебе, ти стрічай,

Ось, лишень, підгоять трохи рани.

Сигарети приготуй і чай

Й настіж відкривай частіше браму

І, будь ласка, не жалій мене.

Як побачиш те, що я безногий.

Все минає … І лихе мине.

…Дуже вже важкі були дороги.

Не сумуй, аж рани заживуть;

Ноги подарують волонтери.

Та зате на WEST забудуть путь

«Грьобані» рашистські бетеери.

Коли стану я на твій поріг,

Не волай до Бога від розпуки

Й не вини його, що не зберіг

Він мені в Дебальцевому руки.

Не лякайся дуже й не кричи

Загубив я в Пісках свої очі.

Тож недарма плакали сичі

На копрі забутім серед ночі.

Ти мені холодної води

Принесеш умитися з відерця;

Тільки перед цим піди, знайди

Десь під Іловайськом моє серце.

Я верну. Трапляються дива.

Ними так багата Україна.

Поки ти матусенько, жива,

Я ніде й ніколи не загину.

Валентин КОВАЛЕНКО