Герань домашня – легкий догляд, розмноження, хвороби..

Вирощувати герань в домашніх умовах дуже просто. Ґрунт для герані потрібен помірно родючий, щоб на кущику було більше квітів і менше зелені. Важливо забезпечити гарний дренажний шар з крупного керамзиту в горщику з рослиною. Поливати герань потрібно рясно, по мірі висихання ґрунту, а взимку полив герані майже припиняють. В обприскуваннях герань не має потреби, оскільки полюбляє свіже сухе повітря, тому непогано було б виносити її влітку на балкон. Світло, як уже було сказано, має бути яскравим, корисні прямі сонячні промені. І тільки в найспекотніші дні герань злегка прикривають від сонця. У літній час рослину влаштує будь-яка температура, а от узимку бажано, щоб у кімнаті було близько 15 ºС.

Добриво для герані.

Підживлювати герань потрібно раз на два тижні з кінця березня до середини листопада рідкими добривами. Чудовим добривом для герані є розчин йоду: 1 краплю йоду розчиняють в 1 л води і обережно проливають 50 мл по стінках горщика. Більше не потрібно, щоб не спалити коріння. Після такого підживлення кімнатна герань цвіте довго і рясно. Не використовуйте в якості добрива свіжу органіку, герань її не переносить.

Пересадка домашньої герані.

Герань не любить пересадок, та й не дуже їх потребує. Тільки коли коріння почне вилазити зі зливного отвору горщика, ви можете піддати її цьому випробуванню. Посадка або пересадка герані здійснюється ранньою весною, коли у рослини починається період вегетації. Горщик слід вибирати лише на кілька сантиметрів в діаметрі більший, ніж той, у якому вона росте, інакше, якщо горщик буде великим, ви отримаєте масу гіллястих пагонів, але цвісти герань не буде.

Обрізання домашньої герані.

Восени настає пора обрізування пагонів герані. Залишати потрібно стебло з 6-7 листками. Видаляйте пагони, що ростуть не з кореня, а з листових пазух. Якщо за зиму рослина знову розрослася, навесні (наприкінці лютого або на початку березня) її можна знову обрізати, залишивши на стеблі лише кілька бруньок. Відрізані гілочки можна використовувати як живці для розмноження. Надалі, щоб поліпшити цвітіння і зробити кущик герані густішим, пагони прищипують після 4-5 листків. З грудня до січня обрізати герань в домашніх умовах квітникарі не рекомендують.

Розмноження домашньої герані.

Розмноження герані насіннєвим способом зовсім не становить складності. Покупне насіння прекрасно сходить і дає велику кількість сіянців. Використання насіння, зібраного із власних гераней, навряд чи дасть очікуваний результат, оскільки при насіннєвому розмноженні гібридні сорти втрачають ознаки материнської рослини. Сіють насіння герані в пухкий вологий ґрунт (торф, пісок і дернова земля в пропорції 1:1:2), присипають зверху шаром цього ж ґрунту або піску завтовшки в два з половиною сантиметри. Зверху бризкають водою з пульверизатора. Щоб сіянці не захворіли «чорною ніжкою», субстрат попередньо слід пролити рожевим розчином марганцівки. Посадку потрібно накрити склом і регулярно зволожувати ґрунт, одночасно видаляючи конденсат. Температура для проростання насіння – 18-22 ºC. Коли з'являться сходи, скло прибирають, посудину переміщують у світле місце, але температуру знижують до16-20 ºС. За 1,5-2 місяці у сіянців з'являється по 2-3 справжніх листочки, і їх можна розсадити в горщики, а коли з'явиться 5-6 листочків, можна пагін прищипнути для посилення кущення.

Розмноження герані живцями.

Запасатися живцями можна цілий рік, але краще робити це навесні. Живці герані повинні бути завдовжки 5-7 см і мати 2-3 листочки. Свіжозрізаний живець протягом доби підв'ялюють, потім присипають місце зрізу товченим вугіллям і висаджують у невеликий горщик з пухким ґрунтом. Іноді живці вкорінюють у грубозернистому піску, який увесь час має бути злегка вологим, але при поливанні вода не повинна потрапляти на листя і стебла, щоб рослини не загнили. Вкривати живці не потрібно. Після того, як у живців з'являться корені, їх пересаджують в ґрунт на постійне місце. Оптимальна температура для укорінення живців – 20-22 ºС.

Хвороби та шкідники герані.

Герань рідко хворіє, але якщо це і трапляється, то, як правило, причиною буває неправильний догляд. Іноді у молодих гераней чорніє ніжка (чорна гниль). Такі рослини не лікуються, їх треба знищувати, а ґрунт, в якому росли хворі екземпляри, слід стерилізувати або замінити новим. Потрібно стежити за тим, щоб не відбувалося перезволоження ґрунту – це і є причина виникнення чорної, кореневої та сірої гнилі. Іноді герань вражають кліщі, білокрилки або попелиця. Якщо на вашій герані завелися кліщі або тля, обмийте листя, особливо ретельно з нижньої сторони, настоєм аптечної ромашки або тютюну із зеленим милом. За 2-3 години змийте із листя цей склад водою. Позбутися білокрилки вам допоможе обробка рослини такими препаратами, як «Зубр», «Конфідор», «Актеллік» і «Фуфанон», причому всіма по черзі, оскільки спекатися цього шкідника і його личинок не так уже й просто.

Чому жовтіє герань?

Причин того, що жовтіє листя у герані, може бути декілька:

– якщо у листя жовкнуть і сохнуть лише краї, значить, рослині не вистачає вологи;

– якщо жовтизна листя супроводжується в'ялістю, то причина саме у надлишку вологи;

– жовтіє герань і втрачає нижнє листя і від браку освітлення;

– перевірте, чи не став затісний рослині горщик;

– іноді причиною пожовтіння й опадання листя може бути адаптація при зміні місця або після пересадки герані.

Чому не цвіте герань?

Зазвичай причиною того, що не цвіте герань, є:

– занизька температура або нестача світла. В таких випадках потрібно забезпечити досвічування рослини лампами денного світла;

– іноді виною буває занадто родючий ґрунт, тому постарайтеся купити спеціальний субстрат для гераней або зробіть його самостійно за рецептурою з нашої статті;

– занадто просторий горщик, що стимулює ріст кореневої системи, але гальмує цвітіння;

– несвоєчасне обрізання: герань потрібно регулярно «стригти», тоді вона буде густіше гілкуватися і пишніше цвісти;

– нерегулярне підживлення герані.

Чому герань сохне?

Якщо у листя герані сохнуть лише кінчики, значить, рослині не вистачає води. Іншою причиною того, що герань сохне, є грибкове захворювання іржа: листя спочатку вкривається червоно-бурими плямами, потім починає сохнути й опадати. Обприскайте герань п'ятивідсотковим розчином бордоської рідини або двічі обробіть її фітоспорином з інтервалом у 7-10 днів.

Види і сорти герані кімнатної.

Найчастіше в домашньому квітникарстві використовується герань зональна, або калачик, як її досі називають по-простому. Вона відрізняється темними концентричними колами на листках, виростає до 30-60 см заввишки, іноді навіть до метра, цвіте простими або махровими яскравими квітками, зібраними в кулясті парасолькові суцвіття червоного, малинового, білого або рожевого кольорів.

Герань плющелиста, або щитоподібна – ампельна рослина для підвісних вазонів, з ламкими звисаючими пагонами до метра завдовжки і з кетягоподібними суцвіттями простих, напівмахрових і махрових квіток широкої палітри кольорів.

Королівська, чи англійська великоквіткова герань (вона ж домашня, царська благородна) представлена безліччю сортів, форм і забарвлень, іноді зі строкатим листям, з простими і махровими квітками. Висота рослини – до півметра, відрізняється темною плямою або смугами вздовж прожилків на нижніх пелюстках.

Духмяні герані із запахом лимону, мигдалю, перцю, меліси, м'яти, імбиру, ананасу, суниці, кокосу, хвої при дотику до листя – справді диво природи, яке використовується для отримання геранієвої олії, цінної для косметичної, медичної та харчової промисловості. Квітки у них дрібні – рожеві або фіолетові.

Ангели – герані, схожі на братки, цвітуть звисаючими шапками суцвіть. Це компактні кущі заввишки до 30 см.

Унікуми – гібрид блискучої і королівської гераней із сильно розсіченими листками і пряним запахом. Квітки неймовірної краси схожі на суцвіття герані королівської.

Герані сукулентні представлені 10 видами: з колючками, як кактуси, і без колючок. Цікаві своїми декоративно вигнутими стеблами, нагадують маленькі баобаби. Використовуються для створення бонсаїв.

Джерело: floristics.info